- думний
- —————————————————————————————ду́мнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
думний — а, е. 1) розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. || Який виражає заглибленість у думки. 2) рідко. Те саме, що гордовитий. 3) іст. Прикм. до дума 3). || Стос. до боярської думи. Думний дяк … Український тлумачний словник
думний — на, не, Гж. Гордий, зарозумілий. Она думна з новой сукні … Словник лемківскої говірки
думно — Присл. до думний (див. думний 1)) … Український тлумачний словник
конюший — ого, ч., іст. Придворна посада у Росії 15 17 ст., за традицією – вищий думний чин … Український тлумачний словник